Традиції Строїнці

У селі Строїнці збереглось багато традицій і обрядів, які ведуть з глибокої давнини. Існувало повір’я: той хто забув звичаї своїх батьків  не вартий житти у майбутньому.

Серед обрядів слід відмітити віншування хлопців на Різдво, посівання на Новий рік, колядування, Маланка, оздоблення хати на зелені свята, Юрія, Андрея, сімейні обряди: родини, повноліття, весілля, похорони..

І. Передвесільний період

                                           1) ЗНАЙОМСТВА МОЛОДІ

У передвесільний період молоді знайомляться на вечорниці в пізньої осені та взимку, коли люди були вільні від польових робіт., від 800 до опівночі. Юнаки та дівчата збиралися в кожної дівчини по черзі. Спочатку на вечорницях з’являлись дівчата а хлопці приходили гуртом. Тут дівчата вчилися рукоділлю, шили, вишивали, пряли, плели. Також тут вони жартували, співали та танцювали, Хлопців які досягли 17-18 річного віку, приймали тут у парубки (flăcăi), а він давав могорич.

Місцем знайомства та зустрічі молоді була церква, на сільських майданах, де хлопець замовлял музику і перший танцював з обраною дівчиною. Коли хлопець з дівчиною освідчувались у коханні, вони сповіщали про це батьків.

2) СВАТАННЯ (LOGODNA)

Сватання (logodna) – перша зустріч молодого з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб. Посередникі при сватанні називали „старостами” (staroste)/ Але перш ніж свататися дівчина дарувала хлопцеві скорцу (scoarţă, lăicer) або хустку що означає її згоду.

Для сватання нещасливими днями вважалися п’ятниця і понеділок.

Старостами зі сторони хлопцеві міг бути чоловік поважний та господар авторитетний. Сватати дівчину вирушали увечері в суботу або неділю. Вони брали з собою могорич (пляшку віна або горілки).                

Успіх сватання залежав від уміння вести розмову. Були випадки коли дівчина відмовила, тоді просили сватання зберегти у таємниці. Після традиційних вітань старости кликали дівчину й прилюдно запитували її згоди на шлюб. На знак згоди. Дівчина перев’язувала нареченого хусткою. У випадку відмови старостам підносили гарбуз.

Після сватання відбувалися оглядини (dăruirea) – обмін подарунками (придане — zestre). У селі Динівці батьків нареченого та молодої називали – socri mari.

Після цього ні дівчина, ні хлопець не мали права відмовлятися від шлюбу, бо це був сором у селі, образа і безчестя. Протягом тижня молоді повідомляли священика про весілля та вінчання. А священик розпитував молодих чи вони добровільно одружуються. Якщо відповідь була „так”, після цього можна було робити весілля.

3) ВІНКОПЛЕТЕННЯ (COASEREA CUNUNEI)

Вінкоплетення відбувалося у п’ятницю на передодні весілля. В цей день до молодої чи нареченого приходили дружки (drujcele) та ватажелів (vornicei) і ще до заходу сонця йшли разом по барвінок (barbanuc), у господарів які жили щасливо та мірно, багаті. Наречена брала з собою калач і пляшку вина або горілки та священну воду. Спочатку кропили потім рвали барвінок по черзі ті листочки які вийшли через дірку калача та щоб було парне число листочків, щоб молоді жили в парі.

Повертаючись до хати, дівчата й наречена у ввечері, разом з родичами та молоддю села починають обряд вінкоплетення. Мати нареченої бере голку та червону нитку і не зав’язуючи вузлика, шиє квіточку. Потім передає іншим по черзі та співають. Старша дружка пришиває білу квіточку хлопцям і дівчатам на лівий бік костюма чи плаття. Молодому прикріплювали квіточку до капелюха.

Молодій шиють весільну квітку на червоній стрічці і співають. Вінок клали на калач та ставили на голову молодій. Мати з батьком бажали молодим щастя, та прожити разом усе життя. Молоді цілували руки та дякували своїм батькам, просячи них на колінах прощення і благословення.

Барвінок – символізує молодість, чесність нев’янучої любові.

Після вінкоплетіння, наречений разом з друз’ями рушають до молодої за хусткою (năframă) пошитою квіточками самої дівчини. Після цього їх просять сідати за стіл.

4. ОБМІН ДАРУНКАМИ ,СВАШКИ (SCHIMBAREA DARURILOR; CU SFAŞCELE)

                В суботу ввечері відбувався обмін подарунками між родичами молодого й молодої. Спочатку йдуть молодий зі своїми родичками та жінками – свашками до молодої – нареченої. Йдучи дорогою, свашки співали.

Свашки дівчини носять одяг нареченого у решето (sită), танцюють взявшись за руки колом на подвір’ї, а потім танцем заходять до хати і дають подарунки молодому.

В подарунок молодій наречений дарує цукерки, сорочку або інші.

При цьому свашки співали.

Після жартів свашок запрошують за стіл. Потім свашки дякують за частування, за танець, і збираються повертатись до дому. Вони прощаються зі сватами, виходять з хати та співали. 

             ІІ. Весілля

Весілля справляли у неділю. Запрошення на весілля відбувається у суботу ввечері. Молодь на весілля запрошують хлопці-ватажки. Головними персонажами весілля є наречені (mîrele şî mîreasa). Керівна роль у виконанні обрядовій належить вінчальним батькам (nânaşa şs nânâşul). Також значну роль відіграють свашки. Багато обов’язків має від самого початку весілля (організувати й стежити за приготуванням весільного печива, страв, танець з печеною куркою й інші) має кухарка. Жодне весілля у Динівці не обходиться без музик, з участю духових оркестрів.

У неділю проводяться обряд церковного вінчання. Молодь йшли до церкві, до священика, у придворі благословляв і заводив у церкву. Наречений і наречена стояли перед вівтарем, а вінчальні батьки тримали в руках свічки. Вінчальні батьки застелюють перед престолом весільний рушник а під нього прийнято класти гроші, щоб молоді жили в достатку. Молодь вступали на весільний рушник, та існує повір’я, що хто першим ступить ногою на рушник, той буде головою сім’ї. Священик вручає вінчальним батькам металеві корони, щоб вони тримали під час вінчання над головами наречених (сьогодні тримають ватажелі та дружка). Потім священик запрошує відповідати молодим на запитання „Чи згоден взяти за дружину цю дівчину, або взяти за чоловіка цього хлопця?” Після відповіді „Так”, священик причащає молодих. Далі він бере рушник, зв’язує міцно ним руки молодих і обводить їх навколо престолу три разі, проти руху сонця. Потім священик дає молодим скуштувати шматок калача вмоченого в мед й пити вино, та цілуються. Священик вітає молодих із законним шлюбом, щоб жили в мирі і злагоді на радість батькам і на славу Богові. Після вінчання молодий і молода повертаються до своїх домівок кожен окремо. На воротах прикрашених ялиновим вінком з квітами, молоді повинні зупинитись. Назустріч виходять батько і мати, яка тримає в руках хліб та сіль, та вітають наречену зі вступом у шлюб, бажають щасливого життя.

Після цього, наречений разом з ватажками збираються к молодої на конях. Перед прибуття нареченого на подвір’я вступають посланці-ватажки, які мають ритуальну палицю (harapnic) з калачами. Ватажки нареченого заходять у хату і беруть килим (laicer) і танцюють коло нього. Молода просить нареченого слізти з коня щоб прикрашати його, а родичі молодої платять викуп. Потім молодий з двома ватажками раздає направо і наліво шматки калача. Після того наречений виїздить за ворота разом з вінчальними батьками, братами, свашками та своїми гостями під звуки музики „сербаска”.

У наступному танці починається обдарування молодої: весільні гості підходять парами до наречених дають їм подарунки. У кінці знову танцюють „сербаска” і всі гості сідають за стіл.

Наступний етап весільної обрядовості – покривання молодої (înhobotarea). Ватажки на двох палицях намагаються накинути хустку на голову нареченої. Дівчата-дружки заважають покривати молоду хусткою і махають над молодою тарелям, не даючи ватажелі її покрити. В цей таріль кидають гроші, як викуп за молоду. Врешті дівчата забирають таріль, а ватажел    покриває молоду хусткою (hobotul). Покривши молоду, хлопці по черзі сідають за стіл, світилка запалює весільні свічки і разом з молодими виходить з-за столу. Під звуку музики „молдовенескул” Всі тримаючись за руки танцюють.

ІІІ. Післявесільний період

 

Настає час роздягання молодої (Dezbrăcarea miresei). Нанашка сажає молодого на стілець, той бере на колена подушку потім наречену, й знімає з молодої квіти та фату, покриває хусткою , й у нареченого знімає квітку з грудей. Квіти молодої одягають на голови дружок та співали.

 

Так закінчується весілля й наречена одегає хустку, що означає її перехід у стан заміжньої жінки.

Далі молоді просять у батьків благословення (ertăciune), що передбачає прохання в батьків прощення за провини попереднього життя і батьківське благословення на майбутнє.

 

Наступного дня весілля продовжується. Під вечір у понеділок сходяться родичі, гості. Найпочеснішими гостями в цей весільний день є батько і мати молодої та її родина. Це їх перший прихід у гості до дочки, яка є вже дружиною . І разом з ними пропій (pripoiul). Звучить музика, дружки та ватажили підходять до столу молодих і починають запрошувати до  дарування батьків молодого та молодої.

 

.

У кінці обряду пропою вінчальний батько оголошує присутнім загальну суму подарованих грошей та решта подарунків. Свашки розпалюють вогнищу на дворі і всі танцюють разом.

Наступного дня, у вівторку, молодята запрошували всіх на розпій (Calea pre Mare). Вони пригощали гостей горілкою та солодощами. З початку пригощали у домі молодого, потім рушали до молодої. Кухарка не відпускала наречену до хати поки не давали подарунки, а рештам – фартухи та хустки. На розпій гості дарують молодим птицю, посуд та інші, щоб було чим почати життя разом. Якщо молода йде жити до молодого, то забирають її приданє (Zestrele) – подушки, килим, рушники.

Так закінчається весілля у нашому селі Строїнці.