Освіта Стальнівці

а) При царському правлінні (1812-1918) рр.

 

Школа в селі заснована у 1864 році як парафіяльна, а згодом перейшла під відомство училищної ради і земства. Приміщення школи знаходилось у власному кам’яному будинку. Квартира для вчителя була двокімнатною. Перші відомості про стан справ у школі отримані з 1905 р. У звіті про інспекторську перевірку відмічено, що «спів викладається – слабо, гімнастика – слабо, відвідування школи – невисоке, будівля школи – ветха, документація утримується справно».

Вчителі Павло Жеяну старання не виявив. Законоучитель Іоан Чемерінов – вельми стараний.

Навесні 1912 р. перевіряючий відзначів, що в школі навчання почато 15 жовтня, навчальних учнів було 170, відвідування неакуратне, старання учнів посереднє. Школа потребувала на той час ремонту. Почесним попечителем перебував В.Т. Ромашкан. Закон Божий доводив до дитячого розуму той же священик Іоан Чемерінов, основною вчителькою була З.О. Семенюк, вчителем гімнастики- Дмитро Іванович Рурак.

       З матеріалів перевірки 1913 року ми дізнаємось про школу нові відомості: навчальний рік закінчився 30 квітня, розпочався 23 вересня. На цей час з’явився в школі хор організований під керівництвом І. Руснака. Якість відвідування визнана доброю. У тому році змінився піклувальник училища. Ним став Дмитро Олександрович Фат.

 

б) Під час румунської адміністрації

(1918-1940 і 1941-1944) р.р.

       Перехід від однієї епохи до іншої супроводжувався кровопролиттям та руїною. Ті обставини, що край впродовж І-ої світової війни був ареною бою або прифронтовою смугою, мали вкрай тяжкі наслідки для нього. Найбільше постраждали населені пункти межиріччя Пруту і Дністра.

Розпад Російської імперії закінчився переходом Бесарабії під юридикцію королівської Румунії. Наприкінці 1918 року Буковина також стала складовою частиною Румунії. Після придушення Хотинського повстання, у якому приймав активну участь колишній випускник нашої школи Харлампій Семенович Руснак, життя поверталося до мирного шляху. Почалось налагодження освіти.

26 липня 1924 року був прийнятий Закон про початкову та середню освіту – перебувалось введення обов’язкового 7- річного навчання. Це привело до розширення та зміцнення властивої для Регату системи освіти і в нашому краї.

У 1929 році Стальнівецьку школу відвідували 139 учнів / 115 хлопців та 24 дівчат. Працювали 3 вчителя — Петранич Архіп, Петранич Олена та Ходороабе Василь.

Аналіз архівних джерел свідчить, що румунський період у розвитку освіти у селі, незважаючи на певні недоліки, слабке відвідування, нестача коштів був кроком вперед у порівнянні з минулими етапами. Обов’язковість 7- річного навчання залучила до школи набагато більше дітей, ніж раніше. Наприклад, в селі у 1908 році було 72 учні і 2 вчителі, а в 1929 році – 139 учнів та 3 вчителі.

      У школі навчалися наступні предмети: читання, арифметика, Закон Божий, історія, географія, рукоділля, гімнастика та інші.

28 червня 1940 року в наш край прийшли радянські війська. А з ними і нові вчитель. Нова влада робила зусилля для загальногї освіти дітеі та дорослих.

Школа стає неповно – середньою. За рік радянізації була проведена велика робота в галузях освіти та культури. Ця робота приходила в умовах подолання цілого ряду труднощів та недоліків: слабкою була матеріально-технічна база школи, бракувало кваліфікованих кадрів, відставала методична робота з учителями, шкідливо позначалась практика адміністративного командування. За спогадами старожилів, у 1940-1941 навчальному році школу відвідували діти, які були записані до школи ще при румунській адміністрації. Все це негативно впливало на загальний стан освіти в селі.

У 1941-1942 навчальному році влада змінилась. Румунська адміністрація встановила нові ступені платні вчителям – з 8500 до 18000 леїв, відповідно до категорії. Учні початкових класів отримували безкоштовно підручники.

1943-1944 навчальний рік був завершений через те, що район опинився у фронтовій смузі, а потім влада знов змінилась. Починалися радянські часи.

 

в) Радянський період розвитку школи

(40-90 –х рр. ХХ ст.)

         У березні 1944 року заняття у школах району були припинені у зв’язку з військовими діями. Але вже у вересні цього ж року вони були відновлені.

Приміщення школи приведенні у порядок силами вчителів, учнів та їх батьків. Школа відчувала надзвичайно гостру потребу щодо учбово-наочних приладів. Зовсім не було підручників а також географічних карт. Все це значною мірою ускладнював учбовий процес.

Труднощі цих років доходять до нас зі спогадів ветеранів педагогічної праці. В їх пам’яті ці дні зосталися такими: «Для того, щоб записати урок, ми збирали окремі листи, дбайливо їх підшивали, загортали в газету і підклеювали зверху етикетки, потім підписували ці імпровізовані зошити. Писали олівцем дуже легонько – це дозволяло після завершення зошита гумою стерти і почати записи заново».

Старожили згадують, як писали на полях та між рядками газети. Ввечері і вранці світили гасницями. Писали на газетах чорнилом з бузини або з горіхового листя. Учні були дуже бідно одягнені, книги носили в полотняних торбинах, більшість учнів взувалися в постоли з онучими і довгими волосями. Це – зимою, а літом ходили босими. Більшість хлопців ходили в білих полотняних штанах. Верхній одяг (сардак) був з домотканого сукна. Діти брали з собою іжу з дому: зерна, підсмажені на плиті, кусень холодної мамалиги, хто ж приносив малай – вважався сином заможних батьків.

Школу відвідувало багато учнів – переростків, які через воєнне лихоліття не змогли своєчасно отримати освіту.

Значні труднощі виникали при здійснені закону про загальне навчання. Багато дітей не відвідували школу через хворобу, відсутність одягу і взуття, зайнятість у господарстві вдома. Це стосувалось родин, в яких було мало працездатних членів, був відсутній батько, і де на плечі учнів звалювались ціла низька побутових турбот. Менталтність селянина, який не відчував раніше практичних мотивів для навчання, також стримувала цей процес.

В 1946-1947 рр. район був приголомшений голодомором. В селах працювали їдальні, в яких безкоштовно харчували дітей-сиріт. Годували борщем і роздавали по 100 грамів хліба.Подібна ж їдальня існувала і при школі, тому багато батьків старались влаштувати своїх дітей у школу. Вчителі отримували державну пайку по знижених цінах. До неї входило 11 кг кукурудзяної муки в місяць. Мука була змішана з вівсом, кукурудзою, пшеницею.

Незважаючи на величезні труднощі, ліквідація неписьменності тривала. На кінець 1960 р. цю роботу, в основному, було завершено.

У 1971р. в селі була побудована нова школа з їдальнею та спортивним залом.

За повоєнний період зростала кількість учнів, яка залежала не тільки від якості роботи вчительського корпусу, але й від стану народонаселення. Наприклад: у 1969 р. коефіцієнт народжуваності в селі становив 21,4%.

 Значно поповнювався шкільний бібліотечний фонд. У 1977 році становив 4470 книг.

З 1978 року учні почали поетапно отримувати підручники безкоштовно.

В 70 -80-ті роки в практику роботи увійшло проведення       «ленінських уроків», «уроків мужності», походів по місцях революції, бойової та трудової слави радянського народу, зльотів солдатських матерів, конкурсів політичної пісні тощо.

Інтернаціональне виховання організаційно було оформлене через клуби інтернаціональної дружби. Великий внесок в цьому напрямку внесла вчителька французької мови Яцко Марія Дмитрівна.

Результати роботи педагогічного колектива Стальнівецької ЗОШ втілений у наших випускниках. За півстоліття повоєнного розвитку освіти у селі їх було багато. Село гордиться більшістю своїх випускників, але особливою шаною користуються:

Андрицькій Ф.І. – полковник у відставці, член спілки адвокатів Чернівецької обл.

Балан Г.А. – кандидат медичних наук

Балан Н.А. – кандидат медичних наук

Барбакарь Н.В. – кандидат біологічних наук

Голбан В.М. – прокурор м. Кишинів.

Григоришин С.І. – кандидат історичних наук

Дутка Н.С. – голова народного суду Новоселицького району

Жерновей Г.Я. – доктор філологічних наук

Дутка М.А. – кандидат медичних наук

Зайцев І. М. – полковник УМВС в Чернівецькій області

Чеботар А.М. – доктор медичних наук

Чуравин В.О. – генерал у відставці.

 

До цього списку можна додати ще багато славних імен випускників Стальнівецької ЗОШ.