Історія Рингач

Перша згадка про село датується документом 1771 року. Розміщено воно на обох берегах річки Ринга. Історики припускають, що і походження назви села від назви річки, і навпаки мають однакове право на існування і поки що не доведено документально перевагу якоїсь одної із двох версій. Воно знаходиться за 8 кілометрів від районного центру. На території нашого села знаходять пам’ятки трьох археологічних культур: трипільської (ІІІ тисячоліття до нашої ери), черняхівської (V — VІ тисячоліття до н.е.) і культури фракійського гальштату. Найбільше серед речей  уламків різноманітного посуду, знарядь праці, а також культових і обрядових предметів.
Дуже прикро, що територія ймовірних поселень давніх людей зовсім не охороняється як історична пам’ятка, на місцях поселення зараз знаходяться приватні земельні ділянки, і не кожен власник вміє визначити, що в його руках знаходиться німий свідок давнини, а звідси необережне ставлення до унікальних речей.
Територія села складається із трьох кутів: Толока, Усадьби, Шовкова долина. Площа села становить 396 гектарів.
Населення села становить 1005 чоловік. За національним складом 75 % населення становлять українці, 20% — молдовани, 5% — поляки, румуни, росіяни та інші.
На території села діє навчально-виховний комплекс, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, підприємства торгівлі і побуту, відділення зв’язку.
На території села знаходяться 3 церкви: стара дерев’яна Свято-Вознесенська церква, побудована у 1730 році, будівля якої є пам’ятником архітектури, та нова, теж Свято — Вознесенська, зведена у 2010 році, та Церква Адвентистів Сьомого Дня.
Рингацькій сільській раді підпорядковане село Шишківці.У цьому селі є клуб, бібліотека, магазин.

Підготували: Рябой Т. Поканюк Т. Кушнір Г.
Керівник: вчитель історії Колодрівська О.В.