Історія Маршинці

Перша письмова згадка про Маршинці, в документальних джерелах, датується 1617 роком.  На території села виявлені пам’ятки трипільської культури (ІV – ІІІ тис. до н.е.), рештки поселень культури Ноа (ХІV- ХІІ ст.до н.е.) та Черняхівської культури (ІІІ – ІV ст. н.е). А також  буковинським археологом Возним І.П. у 2006 році було підтверджено існування на околиці села словянського поселення ( Х-ХІ ст.).
У VІІІ – Х ст. на територїїї села жили тиверці.
ХІV ст. – разом з частиною Буковини, переходить під владу Молдавського князівства, у складі Хотинської волості Чернівецького округу.
У 1715 р. Хотинщина перетворена в турецьку райю. В цей час населення було обтяжено великими податками.
За Бухарестським миром 1812 року територія краю відійшло до Російської імперії. Утворилась Бесарабська губернія і Хотинський повіт.
1918 р.- румунськими військами було окуповано і Буковину і Бесарабію.
28 червня Червона армія входить в м. Чернівці. Встановлюється радянська влада. Але в липні 1941 року повертаються німецькі та румунські війська. 31 травня 1944 р. село було визволено. 251 односелців пішли на фронт, повернулися лише 139, на 112 з них прийшли похоронки, і на жаль на сьогоднішній день залишився в живих лише один учасник війни. На околиці села є місця де розстрілювали євреїв (жителі наивають це місце ин лозий ла ждань) .
Післявоєнні роки характеризуються створенням колгоспу, не оминуло і трагедія голоду 1946-47 років. Але з року в рік Маршинці розбудовуються і поступово перетворюються на міський район.
Зараз село є складавою адміністративною одиницею Новоселицького району Чернівецької області. Має вигідне розташування: до обласного центру – 30 км, та ще й межує з райцентром Новоселицею. Через село проходить автотраса Чернівці-Кишинів, та околицею тягнеться залізнична колія Чернівці-Мамалига. Налічується 1802 двори та проживає понад 5 тисяч осіб.
У Маршинцях функціонує сільська рада, навчально-виховний комплекс, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, комунальна установа «Клуб села Маршинці» та музей історії села. При в’їзді в село красується капличка, в центрі розташована пам’ятка архітектури – церква святого Миколая. Храм побудований з червоної цегли наприкінці XIX століття. Будівництво тривало впродовж 16 років.
Жителі села займаються підприємницькою діяльністю. У селі налічується понад 200 приватних підприємців. Працюють у районному центрі, в Чернівцях на Калинівському ринку, а за кордоном перебуває близько 700 осіб. Є значна частина людей, котрі займаються сільським господарством. На території сільської ради є фермерські підприємства «Нива АВК», «Ритм-Агро» та інші, які займаються вирощуванням зернових і текстильних культур. Працює МКП «Ритм», яке виготовляє поліетиленові пакети та плівки. Є також багато маршинчан, які обробляють землю, взявши її в оренду.
Сільський голова Віталій Кирил минулого року був нагороджений у Києві на День місцевого самоврядування. Маршинецька сільська рада отримала грамоту за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та зміцнення української державності згідно з проектом «Україна від краю до краю. Місцеве самоврядування». Також село за підсумками минулого 2011 року займає І місце в рейтингу діяльності місцевих виконавчих органів, де врахувалися різні аспекти як благоустрій, соціальний захист, освіта, культура, спорт, дороги та ін.  і займає одне з провідних місць в конкурсі «Найкращий населений пункт району».
Тож село має відчутні здобутки і продовжує працювати над благоустроєм. Маршинці цілком газифіковані, а освітлення зробили лише на 50% (з ініціативи сільської ради за кошти депутатів). Поточний ремонт доріг проводиться щороку. У 2010 році замінили дах клубу.
У 2010 році НВК виграв грант на реалізацію проекту громади «Енергозберігаючі заходи в шкільному підрозділі НВК села Маршинці». За кошти ЄС, а також – Програми розвитку ООН в Україні, Новоселицької районної державної адміністрації, членів громадської організації «Родина М» замінили у приміщенні школи 62 вікна. Цього ж року навчально-виховний комплекс посів третє місце в районі за результатами роботи.
Функціонує в селі комунальна установа «Клуб села Маршинці», але він не в найкращому стані, тому почали будувати новий великий Будинок культури, проте завершити будівництво не вдалося через брак коштів. У центрі Маршинців так і стоїть величезна будівля. Віталій Георгійович зазначає, що Будинок культури – це першочергове завдання, яке потребує вирішення. У старому клубі працює сім гуртків художньої самодіяльності: вокальний, сольний, фольклорний, гурток художнього читання, дитячий та дорослий танцювальні гуртки, етнофольклорний колектив «Церенкуца», який функціонує з 15 квітня 2011 року. Гуртки постійно беруть участь у конкурсах, фестивалях і сільських заходах. У старому клубі затісно, тому й вирішили побудувати новий великий Будинок культури, аби всім вистачало місця. Є у села й другорядні проблеми: доробити дамбу, розширити кладовище, прочистити русла, облаштувати стадіон, тому що там збирається вода, реставрувати пам’ятники тощо. Сільський голова планує створити також комунальне підприємство «Комунальник М».
Жителі села доброзичливі, працьовиті, завжди допомагають один одному. Мешканці за власний кошт у селі побудували дві каплички. Заїжджаючи в село, не побачиш двох однакових домівок, кожен робить по-своєму, з душею.

Творча група:

Бабин І.А. – вчитель історії  Маршинецького НВК
Рижко Лоредана  – учениця 9 –го класу