Культура Костичани

Шкільний історико – краєзнавчий гурток провів велику пошукову роботу з метою вивчення трагічної долі репресованих села Костичани. Завдяки зусиллям місцевих краєзнавців, був складений список сімей, які були репресовані у далекі 40-50 роки:

1. Александрой Афанасій Матвійович,

2. Александрой Марія Аксентіївна,

3. Александрой Ксенія Афанасіївна,

4. Александрой Февронія Афанасіївна,

5. Александрой Віра Афанасіївна,

6. Александрой Володимир Афанасійович,

7. Александрой Георгій Афанасійович,

8. Александрой Василь Афанасійович,

9. Банар Федір Федорович,

10. Банар Любов Онуфріївна,

11. Банар Борис Федорович,

12. Ватаман Андрій Пантелеймонович,

13. Ватаман Ольга Дмитрівна,

14. Ватаман Віра Андріївна,

15. Ватаман Григорій Андрійович,

16. Ватаман Марія Андріївна,

17. Гарбажіу Володимир Федорович,

18. Гарабажіу Любов Петрівна,

19. Гарабажіу Сергій Іванович,

20. Гарабажіу Валентина Сергіївна,

21. Гарабажіу Віктор Сергійович,

22. Гарабажіу Любов Петрівна,

23. Гарабажіу – Парпауц Ольга Антонівна,

24. Гарабажіу Григорій Федорович,

25. Іванов Іларіон Олексійович,

26. Іванова Профіра Іванівна,

27. Іванов Серафім Іларіонович,

28. Іванова Євгенія Іларіонівна,

29. Іванес Георгій Фоміч,

30. Кирстя Серафім Степанович,

31. Кушнір Андрій Іванович,

32. Нікорич Василь Іванович,

33. Нікорич Марія Федорівна,

34. Нікорич Любов Василівна,

35. Нікорич Серафім Васильович,

36. Нікорич Аксенія Василівна,

37. Раца Василь Миколайович,

38. Раца Марія Павлівна,

39. Раца Федір Васильович,

40. Раца Андрій Васильович,

41. Раца Леонід Васильович,

42. Раца Ольга Василівна,

43. Раца Віктор Васильович,

44. Раца Зінаїда Василівна,

45. Савка Георгій Іванович,

46. Савка Марія Миколаївна,

47. Савка Іван Андрійович,

48. Савка Володимир Георгійович,

49. Савка Анастасія Петрівна,

50. Савка Федір Георгійович,

51. Савка Віктор Володимирович,

52. Савка Олександра Володимирівна,

53. Савка Серафім Спиридонович,

54. Савка Марія Серафимівна,

55. Савка Федір Серафимович,

56. Савка Ніна Василівна,

57. Чимпой Андрій Олексійович,

58. Говорнян Олексій Петрович з родиною.

59. Парпауц Євсевій з родиною.

60. Парпауц Іван з родиною.

А тепер ми хочемо ознайомити вас з трагічною долею декілька костичанських родин, які повною мірою на себе відчули всі жахливі сторони сталінського режиму.

« Савка Георгій Іванович народився у 1899 році. Він був членом румунської ліберальної партії. В 1941 р. Савка Г.І., його дружина та два його сини с родинами були депортовані далеко на Схід, у місті Новий Порт. Умови життя були важкими. З ранку до ночі дорослі займались заготівлею риби. Жили у дерев яних бараках. В 1958 р. Георгій Іванович помер і був похований у м. Новий Порт. На початку 60-х років родина Савкі Г.І. повернулась додому, але їм не дозволили жити у рідному селі. Молодшій син Федір переїхав у селі Рауцел (Молдова), старший – Володимир повернувся до Іркутську. Дружина Савкі Г.І. Марія Миколаївна померла у 1989 р. і похована у селі Костичани. »

Зі спогадів Савка / Лунгу/ Наталі Федорівни.

Доля родини Папічук – Нікорич водночас і драматична, і дуже цікава.

« Я, Папічук Костянтин Іванович народився у 1919 р. у селі Магала, Новоселицького району. Сім’я була багато чисельною: брати Авраам і Георгій; сестри Олена і Катерина. В 1940 р. старший брат Авраам був розстріляний більшовиками біля села Финтина Албе, коли він разом з іншими, намагався перейти кордон з Румунією. Незабаром, батько, а також Костянтин і Георгій були депортовані у Новий Порт, Тюменська обл. Працювали на рибальському судні. В 1947 році помирає батько.

В 1940 році з Костичан була депортована родина Нікорича Василя Івановича. Він також був активістом однієї з румунських політичних партій. Сім’я опинилась в Ямало – Ненецькому окрузі, у селі Япхте – Сале. В 1943 році від цинги помирає Василь Іванович; тяжко захворіла дочка Аксентія.

В 1946 році відбулась зустріч Костянтина Папічука та Любов Нікорич. Костянтин почув від місцевих, що в Япхте – Сале мешкає родина з Чернівецької області. Він поїхав провідати. Там Костянтин зустрів свою долю…

В 1958 році вони разом повертаються додому…»

Зі спогадів Папічука К.І.

Родина Іванових Іларіон і Профіра, були людьми глибоко віруючими, свідками Єгови.

« В квітні 1951р. мого чоловіка, мене, а також дітей Євгенію і Серафима депортували. Я встигла прихопити з собою трохи одягу і їжі. Нас посадили на підводу і повезли в Новоселицю. Там посадили на поїзд і повезли у невідомому напрямку. У вагонах було темно і тісно, люди лежали на підлозі. На рідких зупинках чоловіки діставали воду і дещо з їжі. Поїздка тривала декілька тижнів. По прибутті нас розмістили в селі Новочунка, Новочунківського р-ну, Іркутської обл. Жили у дерев’яних бараках. Працювали в основному на лісозаготівлі…»

Зі спогадів Іванової Порфіри.

« Наша родина була віруючою і за це над нами було вчинено жорстокі репресії. 8 квітня 1951 р. нам повідомили, що ми підлягаємо евакуації. Наступного дня нас відправили в Новоселицю. Майно конфіскували. Повантажили у товарний потяг і вирушили на Схід. Поїздка тривала 16 діб. Ми потрапили в далекій Сибір, Іркутську обл., Тайшетській р-н. Разом працювали на лісозаготівлі. Жили в дерев яних бараках; їжі не вистачало. Місцеве населення жило не краще, але допомагало нам в міру можливостей. В 1968 році ми повернулись додому…»

Зі спогадів Гарабажиу Л.П.