Видатні особистості Довжок

Видатні особистості

Є люди, які пишаються своїм корінням, своїми батьками, дідами і прадідами, односельцями, про яких з гордістю розповідають. Також і ми, учні Малинівської школи, не можємо не розповісти про видатну людину, яка все своє життя був поряд із землею. Дбав про неї, піклувався і в пору, коли з’являлося зелене шовковисте руно, і коли дзвенів налитий колос, і коли лунав жнивний спів. Дбав про неї, тому що вона пахне хлібом. Його біографія досить звичайна. Але сказати так, значить у чомусь згрішити проти істини. У цьому ви переконаєтеся, прочитавши нашу розповідь… Федір Олексійович багато зробив у своєму житті, пройшов не одне випробування біля землі. Так кажуть люди, рідні. Сам, напевно, про це не думав. І в будні, і в свято він весь час був у турботах про рясні врожаї, про добробут кожного. І люди були вдячні йому за сумлінність і за відданість хліборобській справі, який присвятив понад 50 років свого життя. Починав свою першу борозну у Крутеньках Хотинського району. У жовтні 1954 року , на третій день після повернення зі служби в рядах Радянської армії, прийшов він до директора МТС ще у військовій формі. А вже через рік очолив молодих трактористів.

У лютому 1964 року місцеві хлібороби довірили йому керівництво господарством колгоспу „Більшовик”(с. Стальнівці ). І вісім разів підтверджували цю високу довіру. А коли в грудні 1971 року рекомендували його головою відсталого тоді колгоспу „Дружба народів”, хлібороби „Більшовика” не хотіли відпускати свого керівника. Йому було важко залишати тих людей, які йому вірили, поважали. Але він зробив цей крок, який дався нелегко, але був вдалим. Він визначив долю Федіра Олексійовича на подальше життя. 22 роки очолював колгосп „Дружба народів”, а останні 6 років –асоціацію селянських господарств „Дружба народів” (с. Малинівка). Йому доводилося починати все спочатку, в нових умовах. В шкільному музеї „Свічка часу” є таблиця. Зупинямо свій погляд на колонки цифр, яки показують значний ріст врожаю з гектару. Як це так вдалося? Чия найбільша заслуга? Мабуть, Ганни Михайлівни Тетелюк, кавалера ордену Леніна і ордену Жовтневої революції, яка 30 років була за кермом трактора, або кавалера ордена Леніна та ордена Трудового Червоного Прапору, лауреата Державної Республіканської премії імені М. Островського ланкової комсомольсько-молодіжної ланки Тамари Миколаївни Георгіци? Перегортаючи сторінки Книги трудової Пошани колгоспу „Дружба народів”, я зупиняю свій погляд на обличчя його передовиків. І мені, здається, я здогадалась, що стало основою такого величезного успіху. Це люди і голова колгоспу Федір Олексійович, які сприяли тому, що у 1976 році за досягнуті успіхи у розвитку сільськогосподарського і тваринницького виробництва колгосп був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору, сприяли тому, що шість разів колгосп став переможцем у Всесоюзному соціалістичному змаганні, дев’ять разів — у республіканському . Складові його успіху — це творчий пошук, зв’язок з наукою. Про це свідчить його бібліотека, яка збереглася в його домі. З розповіді рідних ми дізнались, що він з радістю ділився своїми успіхами. Колгосп відвідували не тільки голови колгоспів Чернівецької області, а також Хмельницької, Тернопільської та інших областей. Прочитавши районну газету „Слово правди”, ми дізнались, що він неодноразово був депутатом сільської ради, а також районної та обласної, а в 1975-1980 він стає депутатом Верховної Ради України. З особливим трепетом душі дивимося на фотографії, яки є музейними експонатами. Всі фотографії цінні, але деякі з них викликають особливе хвилювання. Ми бачимо Федора Олексійовича серед делегатів Чернівецької області на ІV Всесоюзному з’їзді колгоспників у 1988 р. та 25-ому з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу, де йому вдалося сфотографуватися з групою товаришів з двічі героєм Радянського Союзу А. Леоновим . Таким був Капрош Федір Олексійович. У 1973 році нагороджений орденом Леніна. У 1976 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням золотої медалі „ Серп і молот” та ордена Леніна .

Шляхи зоряні і шляхи земні. Подвиги космічні і подвиги трудові. Вони засвідчують доблесть людей, які повністю віддають свою працю улюбленій справі. Ганна Михайлівна – одна з таких людей. Закінчив курси трактористів у 1951р., починає свою трудову діяльність у рідному колгоспі на тракторі ДТ-54. Про рекордах не думала, просто ростила на совісті хліб, ростила, як уміла, докладала сили, як могла. Виконувала всі види робіт, як і свої товариші по бригаді. Своєчасно і надійно підготовила до вирішального часу плуг, борону та інші знаряддя – це теж були неодмінні складові успіху. Засіяти рідні поля ця була найбільш значна хвилююча мить у своєму житті. Людина в полі – не одна. Так і Ганна Михайлівна. Вона мала щастя та підтримку, вдалу допомогу своїх друзів – чоловіків, членів тракторної бригади, так як Михайло Васильович Тетелюк, Порфирій Семенович Сандуляк. За самовіддану роботу у 1966р. Ганна Михайлівна нагороджена орденом Леніна. В 34 роки у 1969р. вона стає делегатом від Чернівецької області Всесоюзного з’їзду робітників колгоспників. Через два роки Ганна Михайлівна нагороджена орденом Жовтневої Революції. Так, вона стає знатною не тільки в рідному колгоспі, районі, але відомою на всій Буковині. Більше 30 років вона віддала улюбленій справі. Зараз Ганна Михайлівна на заслуженому відпочинку. Ім’я Тамари Миколаївни Георгіца , ланкової комсомольського – молодіжної ланки колгоспу „ Дружба народів ” й у 70-их роках також була відома всій Буковині. Вона пішла дорогою батьків. Одразу після закінчення школи починає роботи у колгоспі. Років через сім правління колгоспу запропонував наполегливій комсомольці самій очолювати молодіжну ланку. Вона стає її душею. Дівчата поважали та любили її за невтомну працьовитість, доброту, веселу вдачу та красивий голос. Вона співала на аматорській сцені, навіть в Києві. У свої 20 років вона стає кавалером ордену Трудового Червоного Прапору. За успіхи, які досягли члени комсомольсько-молодіжної бригади у 1976р. : 80 ц кукурудзи з 1 га, 945 ц цукрового буряка, 1400 ц кормового буряка, 250 ц картоплі, У 1977 вона нагороджена орденом Леніна. Також їй було присвоєно звання лауреата Республіканської премії комсомолу імені Миколи Островського.