Духовність Динівці

 З історичних документів вияснили, що у «Бессарабському статичному словнику» у 1768 році згадується про то, що у Динівцях була збудована дерев’ яна церква у візантійському стилю, зроблена в зруб, та мала назву Святого Дмитрія.

Житель села – Михайло Рингацький розповідав, що у 1955 році вертаючись вночі додому, й на місце першого джерела села, що знаходиться біля Чупака Василя Георгійовича та Чупака Ісидора Федоровича знайшов череп людини. Дослідження Рингацького виявило, що тут був перший цвинтер села. За традицією, біля цвинтара буцеркв3

Після довгих досліджень було виявлено: з розповіді вчительки Глігор Олександри Іванівні в селі проживала династія священиків на прізвище Данілов ( мій прапрадід Петру Данілов який вмер у 1863 р.) , прадід (Парфеній Петрович Данілов , який був священиком у 1902 р. а співав Зозонтій Парфенович Данілов ); дід (Феодосій Парфенович Данілов який був священик у 1916 р.) та батько (Бадіу Іван Георгійович який був священик з 1945 по 1965 рр.) . Всі священики, крім батько поховані на території церкви.

церкв4

 

Так у 1912 року з допомогою настоятеля Діоміда Михайловича (народжений у 1867) почалося будування нової церкви. З Хотина привезли майстра Дмитра Гончарова зі своїм сином Іваном для будування нової церкви. Будівельні матеріали привезли з Надабауців – каміння, а дерево – з Карпатських лісів. Але, перша світова війна загальмувала будівельні роботи. Адже близько 300 чоловіків були мобілізовані на фронт. Та після війни роботи були відновлені. Матеріалів не вистачало , тому добудовували деревом, мала 16 вікон. Дзвони були саморобні із рейси.

 

У 1923 церква Св. Дмитрія була освячена. Але і вона зазнала сил вогню. Вона на мить згоріла, тому що теж була дерев” яна.

З 1916р. по 1933 рр. священики в селі було два: Феодосій Парфенович Данілов та Саранській (ім. я не дізналися)

З 1933 р. по 1938 р. служив священик Армашу Теодор Дмитрович. Але є данні, які доводять, що був ще один священик у 1936 рр. – Діомід Михайлович.

З 1938 по 1941 рр. священиком в селі був Колачковський Василь   ( народжений у 1897 р.).

У період румунської окупації церква працювала нормально. Священиками були Йорга Георгій (який прийшов у село у 1936 р. з Румунії), також Діомід Михайлович.

У 1945 по 1965 рр. священиком в селі був Бадіу Іван Георгійович.

Він народився 20 лютого 1902 р. та помер 14 квітня 1989 рр.

Закінчив теологічний семінарій в Единці (Молдова); потім педагогічну школу в с.Вашківців на Черемоші.

З 1.09.1926 по грудень 1944 працював як вчитель в Рингачі.

З 1945 по 1989 — священиком.

Бадіу Іван був освіченою людиною, знав багато мов, дуже легко входив у довіру людей.

 За свою релігійну діяльність мав такі нагороди:

—              2.05.1946 – набедреник.

—              Січень 1954 р. – скуфія і камилавка.

—              1958 – наперсний хрест.

—              1962 — сан протоієрея.

—              1967 р. – палицю.

—              1976 р. – хрест з каміннями.

В розповіді односельчан, дізналися, що церква чотири рази горіла до тла.

 

       У 1946 року пожежа знищила 20 селянських господарств та церкву.

 

Динівчани любили молитися і славити Бога, але була відсутня церква. Тому 18 жовтня 1946 усе село зраділо: «Буде збудовано     нову церкву». Про те матеріали що були привезені для будівництво , радянське керівництво вивезла до Хотина. Тоді громада села вирішила перебудувати сторожку для служби, де поставили ікону Святої Марії з Бога младенцем на руках; також там зберігалися і релігійна атрибутика. Щоночі, по черзі односельчани охороняли цей будинок. Але й це не допомогло. Знову пожежа. Люди в селі говорили, що причетна до пожежі була радянська влада. Люди, руками яких було це створено померлі від тяжких хвороб та ДТП.

 

У 1965 церква знову згоріла. Але так і нічого не дізналися звідки взявся вогонь. Динівчані говорили, що забули погасити вогонь після богослужіння, й люди знову лишилися без церкви, але в душі вірили, що прийде час і вони знову почують церковний дзвін.

Але й цієї церкви не довелося довго радувати людей, бо знову згоріла у 1987 року. Два роки люди жили з надією, що прийде час і вони знову чутимуть церковні дзвони. І цей час настав у 1989 рр.

Саме про цю церкву сподівалися динівчани, коли в село по благословенню Чернівецького єпископа Антонія у 1989 р. був направлений молодий священик АРКАДІЙ СПЕЛЬЧУК.

 

Священик народився у 1959 р. в с Тарасівці, Новоселицького р-ну, в сім’ і християн: батько Георгій був священиком того села, мати звали Олена. У сім ї виховувалися четверо дітей (3 сина та одна донька) Після закінчення сільської школи, продовжує навчання у Теологічному Семінарію в м. Одесі (1981 – 1986 рр.) У 1986 р. одружується з Валентиною, донькою селянського господаря.     З 1986 по 1989 рр. стає священиком сіл Рокітна – Слобода.

церкв4           церкв4

 

У 1989 р. стає священиком в с.Динівці, у цьому же році був нагороджений з відзнаками: назначений протоєреем; хрестом з камінням та палицею.

 

У 20 вересня 1992 р. храм був освячений Собором: священиками Новоселицького р-ну та Молдови, також з благословенню митрополита Буковини та ЧЕРНІВЦІВ Онуфрія   — протоєрей Аркадій був   нагороджений самою високою нагородою – митра.

 

ДО дня 1000   річчя Хотина митрополит Київський Володимир ( в юрисдикції Московського Патріарха) нагороджує його Грамотою.

 

У 2002 р. він обраний священиками нашого районна як Благочинний (ПРОТОПОП)

 

Над сторинкою працювали: вчителька історії Стоян Л.С.

Пошукову діяльність здійснювали учні: Стоян Данієла, Гульпак Валеріан, Бучко Владислав