Історія Бояни

Історія

 

Села, як і люди, мають свою біографію. У кожного вона своя – складна, неповторна, сповнена сумних і веселих подій.
Бояни – загальна назва села, варіанти Bojana / Бояна, Бояно, BW-iana, від «poiana», що означає «галявина», з німецької «die Wiese» , з слов’янської – «poljana» — галявина.
Відносно походження назви села, існують декілька припущень. В своїй монографії «Боянул» В.М. Бзовій подає легенду села, згідно з якою назва села походить від слова «пояна», тобто «галявина». Заснував село лісник, який оселився на галявині серед букових лісів і став відомим на всю округу завдяки вирощуваним ним бикам («Boi» — Боян). В ті часи долиною р. Прут проходив торговий шлях з Галичини до Молдови. Йому, мабуть, і завдячує село Бояни своїм виникненням.
У ХІІ ст., коли виникли Бояни, сюди, можливо, також переселилися декілька сімей румунських біженців з Трансільванії, яких в ХІ-ХІІ ст. угорці витіснили зі своїх земель. Підтвердженням цього припущення, як вважає П.С. Білецький в «Історії села Бояни», є схожість у вимові деяких слів жителями Трансільванії з місцевим діалектом жителів села. Тоді наш край належав до Галицького князівства. Від галичан місцеві жителі перейняли православну віру, яка зблизила румун і українців ( яких по праву вважають автохтонним населенням краю), між якими не було етнічних і релігійних конфліктів.
В 1241 році наш край був захоплений монголо-татарами, які грабували місцеве населення, забирали скот і гнали в рабство людей. У 1345році угорська армія перемогла монголо-татарів і звільнила від їх поневолення території до річки Дністер. На протязі сімнадцяти років наш край був підвладний Угорщині, сплачуючи її данину у грошах.
В 1359 році Бояни входять у склад Молдавського князівства. Воєвода Олександр Добрий (1400-1432) подарував село Великі Бояни поміщику Табучу (не збереглись документи).
Перша письмова документальна згадка про с. Бояни датується 4 січня 1523 року. Тоді молдавський воєвода Штефаницє своєю грамотою визначив писаря Іванка власником «Великого Бояну».
Suceava, 1523 ianuarie 4
Cu mila lui Dumnezeu, noi Stefan voievod, domn Tarii Moldovei.
Facem cunoscut cu aceasta a noastrS carte tuturora care o vor zari sau o vor auzi citindu-se, precum au venit inaintea noastra si inaintea boierilor nostri slugile noastre Ion si fratii lui, Mihailas. sj Simion si Dubrulet si sora lor Nastasca, fiii lui Barla, si rudele lor Gherman si fratele lui, Petrica si surorile lor Malina si Vasca, fiii Zoicai, si unchiul lor Sima si ruda lor, credinciosul nostru dumnealui Ivanco pisarul nostra, fiul lui Dobrul, toti nepojii Olenii, fiica lui Tabuci din Boian, de a lor bunavoie, nesiliti de nimeni nici asupriti si au schimbat intre dansji dreptele lor ocini. Si slugile noastre Ion si fratii lui, Mihailas si Simion si Dobrule^ si sora lor Nastasca, fiii lui Barla si rudele lor Gherman si fratele lui, Petrica si surorile lor Malina si Vasca, fiii Zoicai, si unchiul lor Sima, toti nepo^ii Olenii, fiica lui Tabuci din Boian, au dat rudei lor, credinciosului nostru dumnealui Ivanco pisarul nostru a lor dreapta ocina ce s-a venit in partea lor, a treia parte de sat din Boianul Mare pe Prut. Si iarasi credinciosul nostru dumnealui Ivanco pisarul nostru a dat in schimb rudelor lui pentru acea a treia parte din Boian ce s-a venit in partea lor, a lui dreapta ocina si cumparatura lui jumatate de sat Pilipcea pe Nistru, ce el a cumparat acea jumatate de sat de la unchiul lui, de la dumnealui Dasco, fiul lui Isacis, pentru 300 zlori tataresti sj din privilegiul de cumparatura ce el a avut de la noi, ce el a cumparat acea jumatate de sat de Pilipcea dela ruda lui, de la Iliias, fiul lui Mitco, nepotul lui Buhus, sj a treia parte de sat de Toderesti, ce sunt in Zapodie pe Jijia, impotriva viilor lui Dragos, ce el a cumparat acea a treia parte de sat de la Sofiica, fiica lui Bogdan, pentru 200 zloti tataresti, inaintea noastra sj inaintea boierilor nostri…

А вже 8 квітня 1528 року замість Іванка, у якого село відібрали за зраду, в Боянах з’являється новий власник, про що свідчать записи: «Хуш. 1528, квітень. Петру Рареш, воєвода Молдови, закріплює за Іоном Стирча, хотинським пиркалабом і братом його Міху Стирча, пиркалабом фортеці Балта, село Великі Бояни, край Чернівці».

Значні історичні події села
* На початку ХVІІІ ст., Бояни стають власністю Іона Некулче (1672-1745 рр.) – молдавського письменника та літописця, державного і військового діяча.
* На кінець ХVІІІ ст. село Великі Бояни стало одним з найбільших на Буковині. В 1780 році тут проживало 429 сімей, було 5 млинів, 2 корчми, заїжджий двір і винокурня. З 1817 року тут відбуваються щотижневі ярмарки, а з 1818 року – 6 раз на рік проводяться ще й великі ярмарки, на які з’їжджаються, крім місцевих торговців, купці з Галичини, Бессарабії та Молдови.
* В 1830-1838 рр. племінником літописця – також Іоном Некулче — була зведена нова церква. В нині діючій церкві служило багато священиків. З березня 1857 по квітень 1859 р. правив богослужіння на 3 мовах (румунській, німецькій і польській) священик Іракліє Порумбеску – батько майбутнього композитора Чіпріана Порумбеску. Більше 30 років (до 1937 року) священиком був отець Михай Русу, і більше 50 років – з 1945 по 1995 рр. – протоієрей митрофор Борис Цапу.
* В 1845 році, село Бояни перейшло у власність польсько-вірменської родини Штефановичів і Скегде.
* Першу школу відкрили в 1820 році в центрі села, в пристосованому приміщенні, де навчались близько 15 дітей віком 7-10 років. Документальним підтвердженням існування школи служить «Щорічник початкової освіти Чернівецької області за 1929 рік», завірений головним інспектором шкіл Є.Сахляну (зберігається в архіві).
Перше дерев’яне приміщення школи було побудовано в 1839 році Іоном Некулче, племінником літописця,у своєму маєтку. Початкова школа в Боян-Глиниці була відкрита восени 1882 року, а в Легученах – в 1892 році.
* У 1848 році одним з 8 депутатів Буковини, обраних до австрійського парламенту, був житель села Бояни Василь Кирстя. З 22 липня по 5 жовтня 1848 року він виступав з різними пропозиціями в австрійському рейхстазі і добивався скасування панщини та визволення селян без будь-якої компенсації поміщикам.
* У 1884 році була побудована залізниця Чернівці-Новоселиця, яка проходила через село, що сприяло розширенню його торгівельних зв’язків. Бояни були зараховані до категорії торгівельних містечок, де поряд з торгівлею розвивалась і промисловість. В селі Бояни запрацювала фабрика мінеральних добрив, зросла чисельність населення з 4 656 чоловік в 1857 році до 6 694 чоловік в 1900 році та до 7 468 осіб в 1914 році.
* У 1898 році до Канади виїхали 124 жителів села, в 1900 році – 58, в 1913 – 208 осіб . Кожна сім’я отримувала там по 64 га землі, яку треба було очистити від лісу та обробити. В 1898-1905 рр. 51 сім’я боянців, що виїхали до Канади ,заснували в провінції Альберта село Бояни, в 1905 р. там побудували церкву, а в 1910 році – школу.
* Великих втрат та страждань завдала жителям села Перша світова війна. З самого початку війни через село проходила передова лінія фронту, відбувалися кровопролитні бої. Неодноразово Бояни переходили з рук в руки і були майже повністю зруйновані. На початку квітня 1916 року російське командування евакуювало 1000 сімей села Бояни у віддалені губернії Росії (Саратовську та Астраханську губернії) і тільки ті, що залишилися живими, в кінці війни змогли повернутися в рідне зруйноване село. В роки Першої світової війни село Бояни зазнало великих матеріальних та людських втрат: біля тисячі мирних жителів загинули біля своїх домівок, у дорозі до Росії, на фронті. Смертю героїв на теренах села загинули 1004 австрійських солдат, зокрема і жителі села Ілля Вайпан – 1880 р.н., Безкоровані Микола – 1872 р.н., Морар Теодор – 1879 р.н.
* В 1920 році, в центрі села була побудована нова школа, що мала 6 класних приміщень та 3 кімнати для проживання директора при школі. Початкова школа була безкоштовною. 7-літня школа давала учням знання, необхідні для життя.
* В березні 1941 року на землях колишнього поміщика Готліба було створене перше колективне господарство — артіль «Більшовик» на чолі з головою, колишнім наймитом — В.М. Ляховичем.
* 6 лютого 1941 року група жителів села Магала, серед яких були батько з 2 синами з Боян, хотіли нелегально перейти кордон з Румунією біля села Лунка. Вони були розстріляні радянськими прикордонниками і скинуті в загальну яму біля кордону.
* 13 червня 1941 року вночі були підняті і депортовані 95 жителів села. Цілі сім’ї були відвезені підводами до Садгори, а звідси товарними вагонами – в Казахстан і Сибір. Із всіх депортованих, 64 чоловіка померло від голоду і холоду, і тільки 31 повернулося після війни додому хворими і виснаженими.
* 5 липня 1941 року в село Бояни увійшли румунські війська. В перші ж дні війни, вони зігнали в центр села і розстріляли 87 осіб єврейської національності.
* 28 березня 1944 року 3 танки підрозділу гвардії старшого лейтенанта В.Ф. Шкіля полями з півночі вступили до Боян, зробили три постріли у слід відступаючим до річки Прут румуно-німецьким військам і визволили село.
* Навесні 1946 року в Боянах розповсюдилась епідемія тифу. Вмирало по 4-5 осіб в день. В 1946 році померло втричі більше людей ніж в 1945 році. Спільними зусиллями лікарів Садгірської лікарні і місцевих жителів, епідемія тифу була призупинена до літа 1946 року.
* У вересні 1946 відновив свою діяльність колгосп «Більшовик», а в 1947 в Боянах були організовані ще чотири колгоспи: « 30 років Жовтню» (на Глиниці — голова Лунгу Валеріан), « Радянська Буковина» (на основі господарства репресованого заможного селянина Федоряка Д. — голова Герасим М.), «Ленінський шлях» та ім. Кірова.
* За досягнення високого врожаю (по 635ц./га. цукрових буряків на площі 5га) в 1950 році буряковод Л. Мигальчан був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці. Урядові нагороди одержали 47 боянських колгоспників: орден Леніна — ланковий буряковод П.Г. Афтімічук, орден Трудового Червоного Прапору – ланкові Каба А.Ф., Кучерян О.В. та колгоспники М.В.Мігальчан, А.М. Євчук, В.Д. Мигальчан, Л.Ф.Стрієнко та інші.
* В 50-х роках пройшла хвиля укрупнення колгоспів. В 1950 році колгоспи Боян об’єдналися в колгосп ім. Маленкова (пізніше перейменований у «Прогрес», а потім – у «Батьківщина») та ім. Жовтневої революції (Припруття). Першим головою новоутвореного колгоспу ім. Маленкова став Баранюк Г. М., пізніше — Ватаманюк, Лунгу М. П., а в 1955-1976 роках — Наконечний А.І.
* На околиці села, у колишньому маєтку поміщика Готліба, розмістилась науково-дослідна станція по раку картоплі і захисту рослин.
Заснована у 1938 році у зв’язку з першим виявленням (в м. Славута Хмельницької обл.) вогнищ раку картоплі, з 1944р. цей науковий заклад розмістився в Чернівецькому регіоні. В кінці 60-х років в лабораторіях станції науково-дослідну роботу проводили 26 фахівців, у тому числі 6 кандидатів наук та 6 аспірантів. Науковцями вперше було виявлено і ідентифіковано в Карпатському регіоні України наявність агресивних патотипів раку картоплі, що увійшло в світову їх нумерацію.
* В 1965 році в центрі села здане в експлуатацію нове триповерхове приміщення середньої школи (директор Лунгу С.І.), а в 1967 році там був відкритий музей села Бояни.
В 1967р. в селі з‘явився Парк культури і відпочинку,а в 1968р. завершено спорудження колгоспних дитячих ясел. Взимку 1966-1967рр. в селі була знята значна частина фільму «Мар’яна» за документальною повістю П. Г. Білика «В тилу у ворога» кіностудією Молдовафільм.
* Далеко за межами села і області були відомі колективи боянських аматорів: хор з солістками Д. Аксані і В. Кібак; танцювальна група людей різного віку за участю незмінного учасника Г.І. Лучака. В 1967 році танцювальна група брала участь у республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва і отримала почесне звання народного ансамблю танцю та була нагороджена срібною медаллю та дипломом лауреату фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР. На всесоюзному фестивалі самодіяльного мистецтва ансамбль одержав бронзову медаль і диплом лауреата. Срібними медалями й грамотами Міністерства культури СРСР нагороджені керівники ансамблю вчитель Боянської СШ Л.Г. Ропчан та завідуючий клубом І.Г. Ігнатюк.

* Бояни щедрі на народні таланти. Наприкінці 1968р. на сторінках молдавського журналу «Ністру» був надрукований роман «На Боянському роздоріжжі» вчительки Боянської СШ В.Ф. Кібак-Кучуряну, а пізніше збірка віршів «Підсніжник» («Гіочелул»).

На сторінках газет «Зоріле Буковіней» і «Культура Молдовей» публікувались вірші боянської поетеси Теодори Зварич, яка навчалась на філологічному факультеті ЧДУ. Пишалися земляки і талановитими художниками І.М. Свеклою, П.В. Чеботаренком, майстром художньої обробки дерева Ф.В.Біликом та інш.
* В Боянській середній школі працювали 3 заслужених вчителі України: вчитель трудового навчання Ропчан Л.Г., вчитель російської мови і літератури Мороз Л.А. – удостоєна орденом Дружби народів, вчитель румунської мови та літератури Бізові В.М.

У співавторстві з доцентом Чернівецького університету П.Садовником, В. Бізові написав підручники румунської мови та літератури для учнів, посібники для вчителів, а також ряд наукових і методичних статей з румунської мови, Монографію «Бояни». В. Бізові стояв біля витоків створення Боянської філії Культурного товариства Ім. М.Емінеску, доклав багато зусиль для відкриття в селі пам’ятників І. Некулче (1991 р), жертвам тоталітарного режиму (1992 р.), збирав місцевий етнографічний, історичний та топонімічний матеріал, багато працював в архівах і опублікував результати своєї науково-дослідної роботи в монографії «Бояни», різних наукових статтях і публікаціях.
* В 1988 році була збудована нова школа в Боян-Глиниці. З неповної загальної середньої школи (з 1947 – семирічної, з 1954 року — восьмирічної) у 1990 році стала загальноосвітньою і отримала статус гімназії, а у 2009 р. перетворена у навчально-виховний комплекс. Багато років директором школи пропрацював Білецький П.С. (автор підручника «Історія с. Бояни»), а також Мороз І.М., Фока О.К., Деменчук Г.А., а нині – Гавка С.Д.
В 1991-1992 рр. в центрі села зусиллями румунського Культурного товариства ім.. М. Емінеску були зведені пам’ятники І.Некулче і жертвам тоталітарного режиму.
* У 1991 році була написана ікона Божої Матері, яка під час богослужіння у день Св. Миколая 18 грудня 1993 року «заплакала». Після цього, 4 жовтня 1994 року Синод УПЦ МП прийняв рішення визнати ікону чудотворною. Вона стала об’єктом паломництва православних християн: більше 2 млн паломників з усього світу за 17 років. Ікона знаходиться в церкві Різдва Пресвятої Богородиці при монастирі села.
У 1995 році за сприяння отця Михайла Жара (сьогодні – настоятеля Свято-Вознесенського монастиря в Банченах) на базі церкви створено жіночий монастир Боянської ікони Божої матері. Храм і монастир знаходяться під юрисдикцією Московського патріархату.

Бояни відомі не тільки своїм минулим, але й сьогоденням. Їх можна назвати найбільш сучасним селом Буковини.

На початку 90-х рр.. ХХ ст. підприємцями І.В. Семенюком і М.Г. Гавкою створено підприємство «Родничок». Цей комплекс заводів з виробництва металопластикових вікон та дверей, метало черепиці, бетону, тротуарної плитки буквально перевернув життя села.

На базі підприємства відкрито великий супермаркет, готельний комплекс «Буковинська зірка», ресторан «Принц», піцерію «Буено», автозаправний комплекс.

В 1991-1992 рр. в центрі села зусиллями румунського Культурного товариства ім.. М. Емінеску були зведені пам’ятники І.Некулче і жертвам тоталітарного режиму.

17 грудня 1992 р. загальні збори громадян Боян прийняли рішення про перехід землі у комунальну власність села Бояни. 22 лютого 2000 р. був розформований колгосп «Батьківщина», а його земля розподілена на паї колгоспникам. Всього її отримали 1759 осіб, в середньому по 1,29 га.

Бувші колгоспники почали самостійно обробляти свою землю, і ті ,що мали свою с/г техніку, почали створювати власні фермерські господарства.

В січні 2001 р., був проведений перепис населення. В Боянах проживало 4 615 осіб, з них румун – 2408, молдаван – 1968, українців – 298, поляків – 42, росіян – 40.

В 2002 р. почалася газифікація села. 30 грудня 2003 р. було урочисто запалено перше полум’я натурального газу на подвір’ї готелю «Буковинська зірка». В січні 2009 р., було газифіковано 569 господарств. Станом на 1 січня 2009 р., в Боянах зареєстровано 500 автомобілів, 99 тракторів, 94 коней.

Зайнятість населення та ринок праці

На території сільської ради розташовано понад 30 підприємств, установ та організацій, в яких працює близько 500 осіб. Всього в Боянах зареєстровано 2661 працездатного населення.

Близько 700 осіб працюють за кордоном. Таким чином в особистих селянських господарствах заняті 750 осіб.

На кінець 2011 року в селі працює 14 магазинів, з них 11 — переважно продовольчого профілю, 1 — непродовольчого, 2 — змішаного та один стихійний ринок.

Мережа закладів громадського харчування відкритої мережі налічує 6 об’єктів: 3 ресторани, 1 піцерія, 2 бари.

Соціальна сфера

В 2011 р. році в селі Бояни, вперше за 10 років, народилося 63, а померло 52 людей. Протягом 10 років народилося 463, а померло 656 людей.

Станом на 01 січня 2012 року в с. Бояни проживає 4658 осіб. У ході економічного та соціального реформування з’явився ряд несприятливих факторів, які негативно впливають на стан сімей. Передусім це стосується демографічної ситуації, економіки сімей, виїзд батьків або одного з членів сімей за кордон, виховання дітей у сім’ї, проблема соціальних сиріт (146 дітей, з них – 22 виховується дідусями).

Населення села переживає стійкий період демографічного старіння, що виражається у зростанні чисельності осіб, старших працездатного віку. В даний час в селі проживає 1100 пенсіонерів, що складає 25% від загального числа жителів села.

У системі соціального захисту функціонує служба соціальної допомоги вдома. В селі самотніх і самотньо проживають 16 осіб, які потребують сторонньої допомоги і повинні обслуговуватись соціальними працівниками. Організована робота з надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам. У 2011 році цю допомогу отримали 120 осіб на суму 21410 грн. З найбільш поширених та масових за обсягом видів адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям є житлові субсидії на відшкодування витрат на оплату, комунальних послуг, природного газу, електроенергії та придбання твердого палива і скрапленого газу. За умови діючого законодавства передбачається, що у 2012 році житлові субсидії отримуватимуть 30 багатодітних сімей.